Дитячий будинок сімейного типу створюється з метою забезпечення належних умов для виховання в сімейному оточенні дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Дитячий будинок сімейного типу – окрема сім’я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, які беруть на виховання та спільне проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Загальна кількість дітей (власних та вихованців) у дитячому будинку не повинна перевищувати 10 чоловік.

Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації – до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.

Батьки-вихователі – особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Батьки-вихователі є законними представниками інтересів дитини без спеціальних на те повноважень.

В першу чергу до дитячого будинку сімейного типу влаштовуються діти, які перебувають між собою в родинних стосунках, за винятком випадків, коли вони за медичними показаннями або з інших причин не можуть виховуватися разом. Батьки-вихователі повинні бути поінформовані про стан здоров’я кожної дитини, яка влаштовується на виховання та спільне проживання в сім’ю.

За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування.

Кандидати у батьки-вихователі повинні пройти навчання, яке організовується відповідним обласним центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді і лише після отримання позитивного висновку про можливість виховувати дітей вони можуть клопотати про створення дитячого будинку сімейного типу.

Рішення (розпорядження) про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною державною адміністрацією або виконавчим комітетом міської ради (міст обласного значення) за місцем проживання батьків.