У сучасних умовах «важкими» називають тих підлітків, поведінка яких відрізняється від звичної для їх батьків. Батьки згадують себе в дитинстві більш слухняними ніж свої діти, спокійнішими та стриманішими у спілкуванні з батьками. У своїй дитині ми відшукуємо поведінкові недоліки, не помічаємо їх успіхів. 
До «важких» підлітків відносять дітей, які суттєво відрізняються по індивідуальним якостям. Такі діти поводять себе з напущеною незалежністю, відкрито висловлюють небажання вчитися та підкорятися правилам, завойовують авторитет у групі однолітків, грубі та важковиховувані. Бувають випадки, коли «важкі» діти йдуть зі школи, кидають домівки та зближуються з такими ж «важкими» як і вони. Така поведінка часто є маскуванням відчуття власної неповноцінності, вразливості. 
В чому причина такої «важкості»? 
     Однією з причин «важкої» поведінки у дітей є психічні розлади, травми та захворювання. У цьому випадку необхідно втручання лікаря-спеціаліста. Проте, часто причиною «важких» підлітків є вплив сім’ї та близького оточення, які ставлять перед дитиною вимоги не враховуючи рівень розвитку. Батьки не завжди враховують зміни у поведінці підлітка, нові потреби та можливості, та продовжують використовувати звичні методи впливу на дитину. 
Неблагополучний мікроклімат у сім’ї часто стає причиною ускладнення взаємовідносин з дитиною, особливо коли є розбіжності між обома батьками та між батьками та школою. Дитина не встигає з вимогами оточуючих, що в результаті приводить до проблем у навчанні та поведінці, пошук самореалізації іншим способом. «Важкі» діти легко включаються в авантюри, підпадають під вплив асоціальних компаній, починають вживати речовини, які змінюють свідомість. 
Що робити батькам? 
     Перш за все не перебільшуйте з покараннями на заборонами. Придивіться до дитини,- їй необхідний індивідуальний підхід. Підсилюйте пізнавальний інтерес дитини, залучайте сина чи дочку до різних видів діяльності, але тримайте ситуацію під контролем. Розмовляйте з дитиною, не вимагайте ідеальної поведінки відразу. Комплексно вводьте зміни в режим дня дитини, в її дозвілля та оточення. Звертайте увагу навіть на незначні зміни у поведінці дитини, адже асоціальна поведінка спочатку проявляється епізодично. Якщо зміни у поведінці дитини стають частішими, позитивні якості перестають домінувати, але зберігаються, і «важка» поведінка стає нормою, - необхідно підтримати сильні сторони дитини та розвивати їх, давати посильні завдання. 
Необхідно повірити в дитину - це головне!