Якими є форми соціальних послуг та на якій основі вони були класифіковані?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги»

Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання Основними формами надання соціальних послуг є матеріальна допомога та соціальне обслуговування.

Закон визначає дві основні форми надання соціальних послуг: матеріальна допомога та соціальне обслуговування. Матеріальна допомога, в свою чергу, також може бути двох видів: грошова та натуральна. До натуральної допомоги відносяться: продукти харчування, одяг, взуття, ліки, засоби особистої гігієни, предмети першої необхідності, допоміжні засоби пересування, протези, інвалідні візки, інші транспортні засоби, вироби для догляду за дітьми, книги, предмети навчального призначення, технічні пристрої тощо.

Що таке соціальне обслуговування?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги»

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: соціальне обслуговування - система соціальних заходів, яка передбачає сприяння, підтримку і послуги, що надають соціальні служби окремим особам чи групам населення для подолання або пом'якшення життєвих труднощів, підтримки їх соціального статусу та повноцінної життєдіяльності;

Соціальне обслуговування є однією з двох основних, визначених законом, форм надання соціальних послуг. На відміну від другої основної форми - матеріальної допомоги, соціальне обслуговування передбачає конкретні дії надавачів соціальних послуг, спрямовані на задоволення потреб набувачів цих послуг - виконання робіт, побутова допомога, тощо. Детальний перелік видів соціального обслуговування та їх змісту визначається в ст. 5 Закону. 

Що таке соціальні служби? Чи можуть соціальні служби бути недержавними установами?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги»

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: соціальні служби - підприємства, установи та організації незалежно від форм власності і господарювання, а також громадяни, що надають соціальні послуги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах та потребують сторонньої допомоги;

Закон значно розширив коло осіб, що входять до числа соціальних служб. Вперше в Законі надавачами соціальних послуг визнаються не лише державні спеціалізовані організації та установи, а юридичні особи будь- якого виду та будь-якої форми господарювання. Відповідно до Конституції України та Цивільного кодексу України, юридичні особи залежно від порядку їх створення поділяються на юридичні особи приватного права і юридичні особи публічного права. Юридична особа приватного права створюється на підставі установчих документів відповідно до ст. 87 Цивільного кодексу у формі товариств, установ та інших формах, встановлених законом. Товариство є організацією приватного права, створеною шляхом об'єднання осіб, які мають право участі у цьому товаристві і поділяється на підприємницькі та непідприємницькі: а) підприємницьке товариство - товариство, яке здійснює підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками і може бути створене лише як господарське товариство (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничий кооператив; б) непідприємницьке товариство, - товариство, яке не має на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Сюди відносяться споживчі товариства, благодійні фонди, громадські організації, політичні партії, професійні спілки, творчі спілки, тощо. Непідприємницьке товариство, поряд із своєю основною діяльністю може здійснювати підприємницьку діяльність, якщо ця діяльність відповідає меті, для якої воно було створене та сприяє досягненню цієї мети. Установою є організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об'єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна. Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновниками. Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу влади або місцевого самоврядування. Прикладом юридичної особи публічного права може бути будинок-інтернат для людей похилого віку, інвалідів чи дітей. Проте, інша дефініція закону, яка дає визначення суб'єктам, що надають соціальні послуги, встановлює, що суб'єктом, що надає соціальні послуги є юридична особа, створена відповідно до законодавства, яка не має на меті одержання прибутку. Таким чином, до соціальної служби може бути віднесена будь-яка юридична особа, якщо її статутним документом чи розпорядчим актом, що регулюють діяльність юридичних осіб відповідного виду, передбачене надання соціальних послуг, а прибуток, який вона отримує, направляється на здійснення статутної діяльності задля досягнення мети, заради якої вона була створена. 

Що означає «волонтер»? Хто може бути волонтером? Чи можуть волонтери бути залученими до процесу на- соціальних послуг?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги»

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: волонтер - фізична особа, яка добровільно здійснює благодійну, неприбуткову та вмотивовану діяльність, що має суспільно-корисний характер; Стаття 17. Кадрове забезпечення надання соціальних послуг Д о надання соціальних послуг можуть залучатися волонтери, діяльність яких регулюється відповідним положенням, яке затверджується Кабінетом Міністрів України.

Волонтер - слово іншомовного походження, яке в перекладі українською означає «доброволець». В Законі зазначений термін вживається вперше в українському законодавстві загалом. Ст.. 7 Закону встановлює, що суб'єкти, які надають соціальні послуги на договірних засадах можуть залучати для виконання цієї роботи волонтерів. Постановою від 10 грудня 2003 р. № 1895 Кабінет Міністрів України затвердив Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг, в якому визначається поняття волонтерської діяльності та її засади, порядок укладення договорів про співпрацю з волонтерськими організаціями, тощо. Цією постановою передбачено, що волонтерська діяльність провадиться фізичними особами - волонтерами, які можуть входити до волонтерських організацій (об'єднань) - громадських чи релігійних організацій, які діють відповідно до їх статутів (положень). Волонтерські організації, волонтери, які бажають провадити діяльність по наданню допомоги особам, які перебувають у складних життєвих обставинах, повинні звернутися до соціальної служби з відповідною пропозицією. У разі згоди на співпрацю, укладається відповідний договір, у якому визначаються права, обов'язки та відповідальність сторін, перелік соціальних послуг, які будуть надаватися. Договір укладається не менше як на три місяці. 

Хто може надавати соціальні послуги? Які сектори можуть це робити та які суб'єкти належать до якого з секторів (державні, комунальні, приватні)?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги»

Стаття 1. Визначення основних термінів

У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: суб'єкти, що налають соціальні послуги - державні та комунальні спеціалізовані підприємства, установи та заклади соціального обслуговування, підпорядковані центральним, , місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування (далі - державні та комунальні суб'єкти), юридичні особи, створені відповідно до законодавства, які не мають на меті отримання прибутку (далі - недержавні суб'єкти), фізичні особи.

Законом передбачено надання соціальних послуг лише такими суб'єктами господарювання: а) спеціалізовані державні підприємства, установи та заклади соціального обслуговування. Такі структури давно відомі населенню, оскільки працюють вже багато років. Наприклад, будинки-інтернати для дітей-сиріт геріатричні пансіонати, територіальні центри соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян тощо; б) спеціалізовані комунальні підприємства, установи та заклади соціального обслуговування. Зазначені формування ідентичні аналогічним державним. Різниця між державними та комунальними спеціалізованими організаціями лише у формі власності: державні засновані і фінансуються державою, а комунальні - органами місцевого самоврядування: сільськими, селищними, міськими, районними, районними в місті, обласними радами; в) юридичні особи, які не мають на меті отримання прибутку. Це створені відповідно до законодавства юридичні особи, статутні документи яких не передбачають мети отримання прибутку для подальшого розподілу його між засновниками. Найбільш повний перелік таких суб'єктів містить ст. 7.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року - 334/94-ВР: зокрема, благодійні фонди і благодійні організації, створені у порядку, визначеному законом для проведення благодійної діяльності, в тому числі громадські організації, створені з метою провадження екологічної, оздоровчої, аматорської спортивної, культурної, освітньої та наукової діяльності, а також творчі спілки та політичні партії, громадські організації інвалідів та їх місцеві осередки, створені згідно з Законом України «Про об'єднання громадян», кредитні спілки; інші юридичні особи, діяльність яких не передбачає одержання прибутку згідно з нормами відповідних законів; спілки, асоціації та інші об'єднання юридичних осіб, створені для представлення інтересів засновників; релігійні організації; житлово-будівельні кооперативи, об'єднання співвласників багатоквартирних будинків; професійні спілки, їх об'єднання та організації профспілок, утворені в порядку, визначеному законом; г) фізичні особи. Закон не пов'язує діяльність фізичної особи по наданню соціальних послуг з наявністю чи відсутністю у неї громадянства України та статусу суб'єкта підприємницької діяльності. Це означає, що такі послуги можуть надавати громадяни України та іноземні піддані, фізичні особи як зі статусом суб'єкта підприємницької діяльності, так і без цього статусу.

Кому надаються соціальні послуги?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги» Стаття 6. Право на отримання соціальних послуг Право на отримання соціальних послуг мають громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, у тому числі біженці, які проживають в Україні на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах.

Право на отримання соціальних послуг мають будь-які особи, які знаходяться на території України на законних підставах та перебувають у складних життєвих обставинах. До потенційних користувачів соціальних послуг відносяться як громадяни України, так і іноземці, тобто громадяни інших країни, а також особи без громадянства та біженці, тобто особи, що отримали цей статус у встановленому законом порядку. Соціальні послуги надаються за особистим зверненням особи, яка потребує зазначених послуг чи її представника до органів праці та соціального захисту населення, органів у справах сім'ї, молоді та спорту, громадських, благодійних організацій, інших організацій, які надають соціальні послуги, за місцем проживання або фактичного перебування особи, яка потребує сторонньої допомоги. Не мають права на отримання соціальних послуг, навіть перебуваючи у складних життєвих обставинах, особи, які знаходяться на території України без законних підстав. Такими є, наприклад, особи, що нелегально в'їхали до України чи мешкають в країні за підробленими або чужими документами.

Які види соціальних послуг визначено у Законі?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги» Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання Відповідно до цього закону можуть надаватися такі види соціальних п ослуг: соціально-побутові психологічні соціально-педагогічні соціально-медичні соціально-економічні юридичні послуги з працевлаштування послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями інформаційні. інші

Закон визначає та характеризує основні види соціальних послуг, серед яких: соціально-побутові послуги. До таких послуг відноситься забезпечення продуктами харчування, м'яким та твердим інвентарем, гарячим харчуванням, одягом, транспортними послугами, засобами малої механізації, здійснення соціально-побутового патронажу, виклик лікаря, придбання та доставка медикаментів, продуктів, інших предметів необхідності тощо; психологічні послуги - це надання консультацій з питань поліпшення взаємин з оточуючим соціальним середовищем, вивчення соціально- психологічних характеристик особистості, з метою її психологічної корекції або психологічної реабілітації, надання методичних порад тощо. Психологічні послуги з питань психічного здоров'я, застосування психодіагностики надаються спеціально підготовленими фахівцями з медичною освітою. соціально-педагогічні послуги включають в себе виявлення та сприяння розвитку різнобічних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, організацію індивідуального навчального, виховного та корекційного процесів, дозвілля, спортивно-оздоровчої, технічної та художньої творчості, іншої діяльності, пов'язаної з навчально-пізнавальними процесами, а також залучення до роботи різноманітних закладів, громадських організацій, заінтересованих осіб; соціально-медичні послуги включають консультації щодо запобігання виникненню та розвитку можливих органічних розладів особи, збереження, підтримку та охорону її здоров'я, здійснення профілактичних, лікувально- оздоровчих заходів, працетерапію; соціально-економічні послуги - задоволення матеріальних інтересів і потреб осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, що реалізуються у формі надання натуральної чи грошової допомоги, а також допомоги у вигляді одноразових виплат і компенсацій, консультацій і допомоги у відновленні чи початку економічної діяльності, або надання інформації щодо таких можливостей (навчання, перенавчання, інформація тощо); юридичні послуги - надання консультацій з питань чинного законодавства, здійснення захисту прав та інтересів осіб, які перебувають у складних життєвих обставинах, сприяння застосуванню державного примусу і реалізації юридичної відповідальності осіб, що вдаються до протиправних дій щодо особи, яка знаходиться у складних життєвих обставинах (оформлення правових документів, адвокатська допомога, захист прав та інтересів особи тощо), юридичного представництво інтересів таких осіб у різних інстанціях; послуги з працевлаштування - пошук підходящої роботи, сприяння у працевлаштуванні та соціальне супроводження працевлаштованої особи, надання інформації щодо робочих місць (створення нових, бронювання, вакансії); послуги з професійної реабілітації осіб з обмеженими фізичними можливостями - комплекс медичних, психологічних, інформаційних заходів, спрямованих на створення сприятливих умов для реалізації права на професійну орієнтацію та підготовку, освіту, зайнятість; інформаційні послуги - надання інформації, необхідної для вирішення складної життєвої ситуації (довідкові послуги); розповсюдження просвітницьких та культурно-освітніх знань (просвітницькі послуги); поширення об'єктивної інформації про споживчі властивості та види соціальних послуг, формування певних уявлень і ставлення суспільства до соціальних проблем (рекламно-пропагандистські послуги); інші соціальні послуги - послуги, прямо не визначені законом, але потреба в яких виникає з розвитком нових суспільно-економічних відносин чи виникненням конкретної складної ситуації у конкретної особи або в інший спосіб, який важко передбачити завчасно.

Де можуть надаватися соціальні послуги?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги» Стаття 5. Види соціальних послуг та форми їх надання Соціальне обслуговування здійснюється шляхом надання соціальних послуг: за місцем проживання особи (вдома); у стаціонарних інтернатних установах та закладах; у реабілітаційних установах та закладах; в установах та закладах денного перебування; в установах та закладах тимчасового або постійного перебування; у територіальних центрах соціального обслуговування; в інших закладах соціальної підтримки (догляду)

Законом запроваджений принцип, за яким соціальні послуги можуть надаватись в тому місці, де особа їх потребує. Тобто за місцем фактичного перебування чи проживання особи. До таких територій Закон відніс і місце проживання особи, і заклад її постійного чи тимчасового перебування, і стаціонарні інтернатні та реабілітаційні установи, і територіальні центри соціального обслуговування, і будь-які інші заклади соціальної підтримки чи догляду, включаючи установи денного перебування. В залежності від того, до якої категорії відноситься особа, та яких послуг вона потребує, звертатися за наданням соціальної допомоги вона може до органів праці та соціального захисту населення або органів у справах сім - ї, молоді та спорту чи безпосередньо до установи, яка надає послуги, які їй потрібні послуги. Якщо це громадянин похилого віку, інвалід, дитина-інвалід, самотній пенсіонер, особа без постійного місця проживання, особа, яка постраждала від насильства в сім - ї, необхідно звертатися до органів праці та соціального захисту населення. Якщо це дитина-сирота, безпритульна дитина, дитина, яка залишилася без батьківського піклування, особа, яка перебуває у кризовому стані, зокрема спричиненому стихійним лихом, учиненням стосовно неї злочину, насильством у сім - ї, сім - ї, з дітьми, які опинились в складних життєвих обставинах і не в змозі подолати їх за допомогою власних засобів та можливостей, у зв - язку з інвалідністю батьків або дітей, вимушеною міграцією, наркотичною або алкогольною залежністю одного з членів сім - ї, його перебування у місцях позбавлення волі, ВІЛ-інфекцією, насильством у сім - ї, безробіттям одного з членів сім - ї, якщо він зареєстрований в державній службі зайнятості як такий, що шукає роботу, необхідно звертатися до центрів соціальних служб для сім - ї, дітей та молоді.

Хто має право на отримання безкоштовних соціальних послуг та за яких умов?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги» 7. Порядок надання соціальних послуг соціальні послуги державними та комунальними суб'єктами в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування, надаються: громадянам, які нездатні до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю громадянам, які знаходяться у складній життєвій ситуації у дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації

Державні та комунальні соціальні служби надають безоплатні соціальні послуги таким трьом групам осіб: одиноким громадянам, тобто громадянам, які не мають рідних, які повинні забезпечити їм догляд і допомогу; і не здатним до самообслуговування у зв'язку з похилим віком, хворобою, інвалідністю. громадянам, чий середньомісячний сукупний дохід нижче встановленого прожиткового мінімуму і які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку зі стихійними лихами, катастрофами, які є біженцями внаслідок збройних та міжетнічних конфліктів, безробіттям та перебувають на обліку в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу; дітям та молоді, які знаходяться у складній життєвій ситуації у зв'язку з інвалідністю, хворобою, сирітством, безпритульністю, малозабезпеченістю, конфліктами і жорстоким ставленням у сім'ї. Безоплатні соціальні послуги надаються в обсягах, визначених державними стандартами соціального обслуговування.

Куди можуть користувачі соціальних послуг звернутися задля оскарження факту порушення їхніх прав у процесі надання соціальних послуг?

ЗАКОН УКРАЇНИ «Про соціальні послуги» Стаття 19. Оскарження рішення про відмову в наданні, зменшення обсягу або припинення надання соціальних послуг Рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб'єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг (для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл на надання соціальних послуг), або суду.

Закон передбачає порядок оскарження отримувачами соціальних послуг порушень порядку надання соціальних послуг. Зокрема, рішення про відмову в наданні, обмеження обсягу або припинення надання соціальних послуг державними і комунальними суб'єктами може бути оскаржено до центрального чи місцевого органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який видав дозвіл на надання соціальних послуг, а для недержавних суб'єктів, що надають соціальні послуги, - до органу, який видав дозвіл (ліцензію) на надання соціальних послуг. Такі порушення можуть бути оскаржені також до суду. Питання практичної реалізації права громадян викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян». Відповідно до закону громадянин України має право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об'єднань громадян, підприємств, організацій, установ незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов'язків із заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.