Як нам скористатися нашими правами?

Права людини існують для нас. То як же ми можемо ними скористатися? Ясно, що самого їхнього існування не достатньо, щоб покласти  край  порушенням прав людини, які, як всі ми знаємо, відбуваються кожен день, у всіх частинах світу. Чи можуть вони дійсно щось змінити? Як ми можемо їх використовувати?

Ви знаєте, що робити, якщо порушені ваші права людини?

Визнання ваших прав

Цінності — невидимі подібно до вітру. Ви дізнаєтесь про вітер по тремтінню листків.
А цінності ви усвідомлюєте по вчинкам людей.(Єва Анксел)

Нижче ми розглянемо різні види прав людини, які захищені міжнародним правом. Якщо нам відомо, які саме галузі людського існування співвідносяться з нормами законів про права людини, і ми знаємо, що уряди, згідно з цими нормами, взяли на себе відповідні зобов’язання, ми можемо здійснювати тиск на них в тій чи іншій формі. У цьому розділі показано, що майже всі прояви несправедливості мають відношення до прав людини: будь то бідність в якійсь області, нанесення шкоди навколишньому середовищу, проблеми здоров’я, умови праці, політичні репресії, виборчі права, генна інженерія, проблеми меншин, тероризм, геноцид і так далі. І навіть сьогодні кількість проблем не перестає рости.
 Якщо вам необхідно з’ясувати, як краще захистити якесь конкретне право, наприклад, право на здоров’я, на освіту або нормальні умови праці, вам буде корисно ознайомитися з основною інформацією, яка присвячена конкретній проблемі.

Використання правових механізмів

Ми розглянемо правові механізми, які були створені для захисту різних сфер людських інтересів. У Європі, а опосередковано в Африці і в Америці є постійно діючий суд — Європейський Суд з прав людини, який розглядає скарги про такі порушення. Навіть, якщо скарги не підпадають під юрисдикцію Європейського Суду, як ми  побачимо, існують  і інші  механізми, що дозволяють  притягнути держави до відповідальності за їхні дії і примусити їх до виконання своїх зобов’язань відповідно до угод про права людини. Нам легше від самого факту існування таких правових норм, навіть якщо не завжди є равові засоби, щоб примусити держави до їх виконання.

Лобіювання, проведення кампаній і акцій

Важливу роль у здійсненні тиску на держави відіграють різні  асоціації, неурядові організації, благодійні товариства та інші ініціативні групи громадян. Ця тема стала змістом розділу, присвяченому ролі активістів і НУО. Діяльність таких організацій особливо важлива для простих чоловіків і жінок на вулиці, і не тільки тому, що вони часто займаються справами конкретних людей, але також і тому, що вони дають звичайній людині можливість брати участь у захисті прав людини. Зрештою, ці асоціації складаються зі звичайних людей! Ми також розглянемо, як вони діють, щоб поліпшити становище з прав людини, а також деякі приклади їх успішних акцій.

Чи ви коли-небудь були причетні до розповсюдженняї або до іншої активності з прав людини?

Стань учасником. У здійсненні своїх прав і свобод кожен має підлягати лише до таких обмежень, які передбачені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги для прав і свобод інших, а також з метою забезпечення справедливих вимог моральності, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві.
(УДПЛ, Стаття 29 (2)). Молодіжні групи мають величезний потенціал для тиску на уряди і міжнародні організації з тим, щоб випадки порушення прав людини потрапляли в поле зору громадськості. 

Дилеми прав людини

Реалізація прав людини означає зіткнення з рядом перешкод. По-перше, деякі уряди, політичні партії або кандидати, соціальні та економічні гравці та суб’єкти громадянського суспільства використовують тему прав людини в своїх інтересах без будь-яких зобов’язань щодо завдань в галузі прав людини. Іноді це може бути  пов’язано  з  невідповідним  розумінням  вимог  стандартів  прав  людини. В інших випадках це стається через умисне зловживання або бажання виставити себе таким, що поважає права людини, щоб вигідно виглядати в очах світу. По-друге, уряди, політичні партії, або кандидати або суб’єкти громадянського суспільства можуть критикувати порушення прав людини іншими, але  не  в змозі самі відстоювати стандарти прав людини. Подібне часто критикується як подвійний стандарт. По-третє, зустрічаються випадки обмеження прав людини від імені  захисту прав  інших. Це,  звичайно, могло  б бути  виправдано. Права людини не безмежні, і застосування своїх прав не має зазіхати на користування правами інших. Однак, ми маємо пильнувати, щоб захист прав людини інших не було, як порожнє вибачення за нав’язування обмежень. Активне громадянське суспільство і незалежна судова влада важливі для моніторингу таких випадків.  І нарешті, є випадки, коли захист прав однієї групи людей може само по собі спричинити обмеження прав інших. Таке слід відокремлювати від вищезгаданих випадків обмеження прав. Не завжди легко розпізнати такі випадки.

Конфлікти прав. Однак, права можуть також бути суперечливими. «Конфлікти прав» стосуються суперечностей, які можуть трапитися між різними правами людини або одними і тими же правами різних людей. Таким прикладом може бути ситуація, коли двоє пацієнтів, щоб вижити, потребують донорського серця; однак, в наявності лише одне для трансплантації. В цьому випадку право на життя одного пацієнта перебуває в конфлікті з тим самим правом іншого пацієнта. Інший приклад стосується випадку з евтаназією, коли право одного на життя може суперечити з його/її власним правом на смерть або правом звільнитись від принизливого лікування. Таким чином, конфліктують різні права однієї людини. Третій випадок стосується ситуацій, коли вступають у протиріччя різні права людини різних людей. Один приклад цього відображений у випадку в єврейській громаді міста Осло та в інших в Норвегії, взятому Комітетом ООН для демонстрації усунення расової дискримінації. В 2000 р. група, відома під назвою «Черевичники», пройшла з маршем на честь нацистського лідера Рудольфа  Гесса.  Учасники були вдягнуті в «напіввійськову» форму, а лідер містер Терьє Сьйолі проголосив антисемітську  промову, після  якої  натовп  неодноразово  салютував  нацистам і вигукував: «Sieg Heil» (За перемогу!). Протиріччя в цьому випадку було між правом містера Сьйолі на свободу самовираження і правом єврейської громади не зазнавати дискримінації. Комітет ООН гадає, що твердження містера Сьйолі містять ідеї расової переваги і ненависті, і тому подібна винятково образлива промова не підлягає захисту правом свободи самовираження.

Культурні традиції. Стає все більш очевидним, що жіноче статеве каліцтво, злочини проти гідності, примусові шлюби і подібні порушення ніколи не будуть ліквідовані доки жінок не будуть вважати, повноцінніми і рівноправними учасниками соціального, економічного, культурного і політичного життя власної громади. (Халіма Ембарек Варзазі)

Культурні традиції відображають цінності і переконання, яких дотримуються члени громади впродовж епох, і часто охоплюють цілі покоління. Кожна соці- альна група в світі має особливі культурні традиції і переконання, з яких деякі вигідні для всіх членів, в той час як інші — шкідливі для окремої групи, такої як жінки. Ці шкідливі звички включають наступне: жіноче статеве каліцтво (ЖСК); примусове годування жінок; ранні шлюби; різноманітні табу або звички, які перешкоджають жінці контролювати народжуваність; харчові табу і традиції щодо народжуваності; перевага синів і наслідки цього для статусу дівчинки; жіно- че дітовбивство; рання вагітність і ціна приданого. Незважаючи на їх шкідливий характер і порушення ними міжнародних законів прав людини, такі традиції зберігаються, тому що вони не викликають сумніву і набувають моральності в очах тих, хто застосовує їх.
Бюро ООН Верховного комісару з прав людини

Ряд звичок, які негативно впливають на здоров’я жінок і дітей і порушують міжнародні стандарти прав людини, часто називаються як «шкідливі звички». Це не означає, що всі традиції шкідливі і порушують права людини, але коли вони їх порушують, нам потрібно бути здатними піддати їх сумніву і відхилити.
Звичайна практика в багатьох суспільствах — «влаштовані шлюби», при яких дівчина, часто в дуже юному віці, зобов’язана вийти заміж за людину, обрану її сімейством, зазвичай в дуже юнім віці (зверніть увагу, що влаштовані шлюби — це не те ж саме, що примусові шлюби). Чи повинна така практика бути заборонена для захисту молодих дівчат? Чи це стало б проявом неповаги до традиції іншої культури?
В якості інших прикладів можна назвати тривалу в багатьох країнах практику жіночого обрізання. Тисячі людей страждають від наслідків таких звичаїв, і більшість людей, безумовно, вважають їх серйозним порушенням прав людини. Чи варто розглядати жіноче обрізання як відмінність між різними культурами, до якого потрібно ставитися «терпимо», або порушенням права людини на фізичну недоторканність і здоров’я?

Традиційні шкідливі звички

Тоді як необхідно враховувати значення національної і регіональної специфіки та різних історичних, культурних і релігійних
особливостей, в обов’язки держави входять заохочення і захист усіх прав і основних свобод людини, незалежно від їхніх політичних, економічних і культурних систем. (Віденська декларація (1993)

Захист усіх прав людини для всіх обумовлює відмову від шкідливих звичок. Нікому не може бути відмовлено в правах людини і гідності на підставі традицій  і культури, не в останню чергу тому, що традиції і культури не викарбовані на камені: вони змінюються і розвиваються; те, що часто було істиною двадцять років тому, не має жодного сенсу для теперішніх поколінь. Шкідливі традиції — це також нагадування, що сприяння у правах людини покладається на освітні програми і зусилля. Багато шкідливих традицій не можуть бути подолані одними репресіями і осудом: для того, щоб мати ефективність, вони потребують освіти  і залучення зацікавлених осіб. Навіть держави, які підписали міжнародні угоди по правам людини і несуть основну відповідальність за їх виконання. Саме дії окремих осіб, часто підтримані сім’ями і громадами, забезпечують дотримання цих звичаїв. Їх зміна не може бути нав’язана «зверху», але тут необхідна регулярна просвітницька робота з зацікавленими сім’ями і громадами, це єдиний спосіб, за допомогою якого може бути врегульовано запровадження прав людини разом з тим, що сприймається як особливі культурні права і традиції.

Чи можна культурні цінності ставитися вище універсальності прав людини?

Заради доброї справи. Іноді міжнародне співтовариство використовує санкції, щоб покарати режими, які вважаються систематичними порушниками прав людини. Такі санкції забороняють торгівлю з країною-порушником з тим, щоб чинити тиск на її уряд і змусити його переглянути свою політику. Ці дії іноді вирішуються в односторонньому порядку однією державою, а в інших випадках вони будуть прийняті Радою Безпеки ООН. Деякі країни були повністю ізольовані міжнародним співтовариством: протягом багатьох років через систему апартеїду була ізольована Південна Африка, а через десятиліття санкції також були застосовані до Іраку, Північної Кореї, Ірану та інших. Безсумнівно, наслідки таких санкцій відчувають на собі всі люди, але найбільше від них страждає менш захищена частина суспільства.

Чи    можна    використовувати    захист    прав    людини    для виправдання  військової  кампанії?

Там, де населення страждає від серйозної шкоди, в результаті внутрішньої війни, заколоту, репресій або неспроможності держави, а розглянута держава не бажає або нездатна зупинити або запобігти цьому, принцип невтручання поступається міжнародній відповідальності
захищати. Права людини: постійно міняються, постійно розвиваються

Не на всі питання, підняті в попередніх статтях, є чіткі відповіді — навіть сьогодні вони залишаються предметом запеклих суперечок. Ці суперечки досить важливі. Вони вказують як на плюралізм у підходах,  що є  головним для ідеї прав людини, так і на те, що права людини — це не наука, не застигла «ідеологія», а область етичної та правової думки, яка розвивається. Ми не завжди повинні очікувати чорно-білі відповіді. Ці питання є складними, і вони можуть бути відповідним чином збалансовані тільки при індивідуальному підході до кожного випадку.
І все ж це не означає, що відповідей немає взагалі або що згоди немає в жодній області. Таких областей багато, і число їх зростає майже щодня. Колись проблема рабства викликала дискусії, а сьогодні терпимість у цьому питанні більше не вважається прийнятною — право на свободу від рабства тепер універсально визнано як основне право людини. Жіноче  обрізання, хоча і отримує захист у деяких культурах, широко  засуджено  як  порушення прав людини. Можна стверджувати, що такою проблемою стає і  смертна кара, принаймні в Європі, де члени Ради Європи зобов’язалися рухатися до її скасування. Фактично відміна смертного вироку сьогодні — це передумова для членства в Раді Європи. Згідно з Міжнародною Амністією, більше двох третин країн світу скасували смертний вирок за законом або на практиці. В той час, як 58 країн зберегли смертний вирок в 2009 р., більшість ним не користується.
Так що ми повинні вірити, що багато з цих питань також знайдуть своє рішення. Ми ж, тим часом, можемо включитися в дискусію і винести власне судження щодо спірних питань, нагадавши про дві основні цінності: рівність та людську гідність. Якщо якоюсь дією по відношенню до будь-якої людині принижується її людська гідність, значить, воно суперечить духу прав людини.

За матеріалами інтернет джерел