Всесвітній  День боротьби зі СНІДом або день солідарності з ВІЛ-позитивними та хворими на СНІД (як частіше висловлюються про цей день представники громадських організацій).  Перші  повідомлення  про  ВІЛ/СНІД  з’явилися  в  США  в 1981  р. 

З  того  часу кількість  хворих  на  ВІЛ-інфекцію  невпинно  збільшується.  Всесвітній  день  боротьби  зі СНІДом  вперше  відзначався 1  грудня 1988  року  з  ініціативи  Всесвітньої  організації охорони  здоров'я,  після  того,  як  на  зустрічі  міністрів  охорони  здоров'я  всіх  країн прозвучав  заклик  до  соціальної  терпимості  і  розширення  обміну  інформацією  щодо ВІЛ/СНІД.  Із  того  часу  Всесвітній  день  боротьби  зі  СНІДом  відзначається  щорічно.

Головна мета Всесвітнього дня боротьби  зі СНІДом –  звернути  увагу  суспільства на цю проблему. Зауважимо  на  Третю  неділю  травня:  День  пам’яті  померлих  від  СНІДу  (World AIDS Day).  За  рішенням  Всесвітньої  організації  охорони  здоров’я  кожну  третю  неділю травня проводиться День пам’яті померлих від СНІДу. Вперше цей день був відзначений ще в 1983 році в Сан-Франциско США. На  той момент у  світі було  зареєстровано лише кілька  тисяч  випадків  захворювання.

Організаторами проведення  акції пам’яті померлих від СНІДу стали люди, яких особисто торкнулася проблема. СНІД – синдром набутого імунодефіциту –  найбільш грізне захворювання з групи хвороб, що передаються статевим шляхом. Хвороба вражає імунну систему людини, що є своєрідним  охоронним  бар'єром  організму  від  інфекцій  і  хвороб.  Тому  хворі  на  СНІД можуть загинути від будь-якої  малонебезпечної для здорової людини інфекції. Щодня від СНІДу в Україні помирає в середньому 7 людей. 

Наразі  в  Україні,  за  даними  ООН,  заражені,  щонайменше, 1,6%  дорослого населення. Але за оцінками фахівців лише третина ВІЛ-інфікованих в Україні знають, що вони є носіями вірусу імунодефіциту і тому можуть бути чинниками поширення хвороби.  Розповсюдження ВІЛ-інфекції в Україні набуло епідемічного характеру з 1995 року і  сьогодні  характеризується  трьома  хвилями:  прямовисне  розповсюдження  ВІЛ  серед споживачів  ін’єкційних  наркотиків;  зростання  ролі  статевого  шляху  зараження;  третя хвиля є наслідком двох перших  і розповсюджується серед дітей, які народилися від ВІЛ-інфікованих матерів.  ВІЛ-інфекція  на  кожного  впливає  по-різному  емоційно  та  фізично.  Деякі почувають  фізичний  вплив  ВІЛ  майже  відразу  ж  після  інфікування  і  страждають захворюванням протягом  усього життя, що  залишилося.  Інші  відчувають  слабкий  вплив вірусу протягом багатьох років.

Багато ВІЛ-інфікованих людей існують у проміжку «між» цими  двома  екстремальними  випадками,  періодично  хворіючи  і  маючи  проблеми  зі здоров'ям та протягом тривалих періодів часу не відчуваючи ні хвороби, ні дискомфорту. Різні  люди  реагують  по  різному,  дізнавшись,  що  він  чи  вона  інфіковані  ВІЛ.  Деякі намагаються  не  думати  про  ВІЛ-інфекцію  і  живуть,  як  і  колись.  Іншим  же  важко ігнорувати цю проблему,  і вона стає основною частиною  їхнього життя. При відсутності належного лікування в більшості ВІЛ-інфікованих людей ВІЛ переходить у стадію СНІДу  через 5-10  років  з  моменту  зараження.  Тому  СНІД  вважається  смертельним захворюванням.

Соціальні аспекти хвороби є найменш дослідженим, а тому найбільш актуальними, тому  при  розробці  стратегії  надання  соціальних  послуг  ВІЛ-позитивним  потрібно враховувати таке:  По-перше, СНІД за різноманітністю та обсягами сфер життя, яких він торкається, є соціальною хворобою, суспільство потребує вирішення питання щодо надання соціальної підтримки ВІЛ-інфікованим, хворим на СНІД та членам їх сімей.  По-друге,  з  першого  випадку   офіційно  встановленого  діагнозу   ВІЛ  в  Україні проблема  спровокувала  велику  кількість  міфів,  частково  імпортованих  із-за  кордону, частково  утворених  власними  засобами  масової  інформації.  Це  дозволяє  спостерігати стигматизацію  та  дискримінацію  ВІЛ-позитивних  у  суспільстві,  що  значно  ускладнює боротьбу з епідемією. По-третє. Потрібно  враховувати  тенденції  поширення  ВІЛ-інфекції  з  середовища людей,  які  споживають  ін’єкційні  наркотичні  речовини,   зростання  частки  ВІЛ-позитивних жінок, збільшення частки ВІЛ-позитивних серед вагітних, зростання кількості ВІЛ-інфікованих дітей.

Взагалі  Україна  відрізняється  від  інших  європейських  країн  великою  кількістю ВІЛ-позитивних дітей. Так, якщо в країнах Європи їх налічують одиниці або десятки, то в Україні  йдеться  про  тисячі.  Переважно  це  діти,  що  народилися  від  ВІЛ-позитивних матерів.  За   критеріями  Об'єднаної   програми   ООН   з   ВІЛ/СНІДу  та  Всесвітньої організації  охорони  здоров’я  стан   поширеності   ВІЛ-інфекції/СНІДу   в   Україні класифікується    як  концентрована   епідемія.  Основною   причиною  поширення    ВІЛ-інфекції залишається    вживання    ін’єкційних наркотиків. 

За даними соціологічних досліджень, лише 14% молодих людей віком 15-24 років правильно визначають шляхи  запобігання передачі ВІЛ;  залишається недостатнім рівень обізнаності сільської молоді з питань ВІЛ/СНІДу.  Мережа інституцій профілактики, допомоги та боротьби при ВІЛ/СНІД. Комітет  з  питань  протидії  ВІЛ-інфекції/СНІДу  та  іншим  соціально  небезпечним хворобам як спеціально уповноважений компетентний орган, який координує діяльність у зазначеній  сфері  закладів  охорони  здоров'я  незалежно  від  їх  підпорядкування  і  який  є урядовим  органом  державного  управління,  що  діє  у  складі  МОЗ  України  і  йому підпорядковується. Свою діяльність Комітет розпочав з 3 серпня 2007 року. 

Український  центр  профілактики  і  боротьби  зі  СНІДом  Міністерства  охорони здоров’я України розпочав свою діяльність з січня 2001 року  Регіональні центри профілактики та боротьби з ВІЛ/СНІД; кабінети «Довіри» при поліклініках (рівень районного центру, міста): тестування; облік; організація лікування.  Соціальні  служби  для  сім’ї,  дітей  та  молоді:  формування  соціальних  служб соціального супроводу та Центрів допомоги людям, які живуть з ВІЛ/ СНІДом; здійснення профілактики,  інформування  населення  та  запровадження  соціального  супроводу  людей або сімей. ВІЛ-сервісні  організації.   На  сьогодні  у  сфері  профілактики  ВІЛ/СНІД  в Україні працюють понад 230 громадських, благодійних  організацій, серед них 9 всеукраїнських,27 міжнародних та інші - регіональні.   

Джерела інформації:

Цікаві електронні ресурси:  Всеукраїнська  асоціація  зменшення  шкоди  [сайт] /  Режим  доступу:

http://uhra.org.ua/ 

Українська  Асоціація  зменшення  шкоди [сайт] /  Режим  доступу:http://uhrn.civicua.org/ 

Громадський простір. Усе для третього сектору на одному порталі civicua.org/ 

Життя  є!  Допоможи  в  це  повірити  близькій  людині http://www.life.ammu.org.ua/ 

Всеукраїнська  база  даних  з  ВІЛ/СНІД http://www.db.hiv.org.ua/ 

Міжнародний  Альянс  з  ВІЛ/СНІД  в  Україні http://www.aidsalliance.org.ua/ 

А також:  Міністерство охорони здоров’я України       http://www.moz.gov.ua/  

Міністерство соціальної політики      http://www.mlsp.gov.ua/  

Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту http://www.kmu.gov.ua/sport/ 

Діти та ВІЛ/СНІД       http://prosto-deti.org.ua/

Всеукраїнська мережа людей з ВІЛ    http://network.org.ua/  

STOP СНІД          http://www.stopsnid.org.ua/  Національна лінія довіри з ВІЛ/СНІДу helpme.com.ua/