ДИТЯЧА ЗЛОЧИННІСТЬ - БРАК СІМЕЙНОГО ВИХОВАННЯ                 Дорослі не завжди розуміють, що діти постійно мають потребу в захисті та любові з боку батьків та близьких, і лише в родині формується впевненість у собі та своїх можливостях, ціннісні орієнтири та світобачення. Сьогодні практично звичним стає термін «дитяча злочинність», який існує не лише в юридичній літературі, а є органічною частиною нашого життя.

Що ж штовхає ще несформовану особистість на злочин? Одні шукають причину у недостатньому рівні освіти, вихованні та увагу з боку батьків. Інші - у згубному захопленні комп'ютерними іграми та Інтернетом, яким діти приділяють найбільше свій вільний час. Швидше за все, не помиляються ні перші, ні останні.

Дослідження причин правопорушень і злочинів, вчинених неповнолітніми, свідчить, що в 90% випадків механізм протиправної поведінки був запущений браком сімейного виховання.    

Причому, говорячи про соціально занедбаних дітей, маємо на увазі не лише так звані неблагополучні сім'ї, оскільки проблема існує й у сім'ях з матеріальним достатком.

Сьогодні зміст сімейного виховання набуває одностороннього характеру. В 54% сімей батьки фактично пускають справу виховання на самоплив, зосереджуючи основну турботу на таких проблемах, як навчання, одяг, харчування тощо. У деяких сім'ях турбота батьків зосереджується на всебічному розвитку дитини, що нерідко шкодить її здоров'ю.

В інших сім'ях, навпаки, основна турбота батьків фокусується на самопочутті дитини, робиться установка на так звану «теорію вільного виховання». Непоодинокими є випадки, коли батьки, керуючись «педагогічною доцільністю», намагаються не виявляти своєї любові, уваги до дітей, обґрунтовуючи свій стиль ставлення тим, що прояв подібних почуттів може розбещити дитину, «розм'якшити» її характер, зробити непідготовленою до життєвих перепитій. Це веде до серйозних відхилень у розвитку дитячої особистості. Діти, які піддаються такому виховному впливу, зазвичай ростуть замкненими, побоюючись виявляти свої почуття, емоції, прагнення. Поступово в них складається певний тип взаємин з батьками, який з часом поширюється й на інших дорослих. У результаті - непорозуміння, конфлікти, звинувачення в неуважності, відсутності чуйності й щирості, егоїзмі та самолюбстві.

Нерозумно поводяться батьки, коли посилаючись на зайнятість, втому після роботи тощо, відгороджуються від дітей, намагаються відкупитися від них грошима, коштовними речами; замість того, щоб поговорити з дитиною, вмикають телевізор.

А вплив телебачення, як стверджують психологи, так само як комп'ютерних ігор та Інтернету, не варто не дооцінювати. Фільми, переповнені сценами насильства та жорстокості, криваві бійки та смерть на екрані стали для підростаючого покоління звичними. Годинами просиджуючи перед телевізором, дитина перестає розуміти чужий біль, убивство для неї стає чимось повсякденним. Не дивно, що найулюбленішими кіножанрами неповнолітніх, згідно проведеного анкетування, є бойовики та фільми жахів.

Що ж до комп'ютерних ігор, безсумнівно найпопулярнішими є «стрілялки», вбивства в яких скоює головний герой - персонаж позитивний. Вдосталь награвшись у війну й надивившись фільмів жахів, сучасні діти не бояться смерті, вона стає для них не більш ніж грою, адже погляди формуються на підставі досвіду - тобто того, що вони щодня бачать, чують, відчувають.

Часом буває так, що дитина стає жертвою обставин: потрапила в погану компанію, у неї вимагають гроші, страждає через наркозалежність.

Серед дитячих злочинів найбільш поширеними є крадіжки мобільних телефонів, грошей, золотих виробів.

За даними статистики, найбільше злочинів скоюють діти з неблагополучних і неповних сімей, бо батькам ніколи займатися вихованням. На це слід звернути увагу  безпосередньо самим батькам, бабусям, дідусям.

Тому фахівці з соціальної роботи, працівники РЦСССДМ, служби у справах дітей, кримінальної міліції у справах дітей  звертаються до всіх батьків з проханням серйозного відношення до свої батьківських обов'язків, постійного контролю вільного часу дітей. Бо краще запобігти скоєнню злочину, ніж потім шукати винних.