Аналіз стану забезпечення житлом дітей, які виховуються у дитя­чих будинках сімейного типу та прийомних сім'ях, засвідчує невтішні показники. За даними Міністерства у справах сім'ї, молоді та спорту, на кінець 2005 р. з 1025 вихованців дитячих будинків сімейного типу мали житло 306 (29,9 %), причому переважна більшість дітей - 202 особи, мають житло на правах спільної власності з іншими членами сім'ї. Із 288 дітей, які виховуються в прийомних сім'ях, лише 41 дитина (14,2 %) має житло.

Стаття 25 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що в разі передачі дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклу­вання, під опіку чи піклування, влаштування в будинки дитини, дитячі будинки, школи-інтернати, дитячі будинки сімейного типу та прийомні сім'ї жиле приміщення, в якому вони проживали, зберігається за діть­ми протягом усього часу їхньої відсутності із зазначеної причини неза­лежно від того, чи проживають у жилому приміщенні, з якого вибули діти, інші члени сім'ї. Орган опіки і піклування за місцем проживання підопічної особи приймає розпорядження (рішення) про закріплення житла та призначення відповідального за його збереження. Обмін, при­ватизація житла проводиться тільки зі згоди опікунської ради за місцем проживання підопічного та виключно в його інтересах. У той же час не вирішене питання і не розроблені механізми здійснення нагляду за жит­лом неповнолітніх у випадку, коли опікуна над житлом не призначено.

Якщо в будинку, з якого вибула дитина, не залишилися проживати інші члени сім'ї, то це житло може бути надано іншому громадянину за договором оренди. Однак законодавчо не передбачено умов збереження житлової площі за неповнолітніми, коли в приміщенні, у якому вони проживали, не залишилися проживати інші члени сім'ї або житло не передано в оренду. У цьому випадку суттєвою проблемою залишається відсутність пільг за сплату комунальних послуг, погашення боргів за квартирну плату, проведення аварійних ремонтних робіт.

Якщо в жилому приміщенні, з якого вибули діти, не залишилися проживати члени їхньої сім'ї і приміщення надано іншим громадянам або вселення в нього є неможливим з інших причин, то після закінчен­ня строку перебування дітей у державному дитячому закладі, у роди­чів, опікунів (піклувальників) їм позачергово має надаватися жиле приміщення місцевим органом виконавчої влади за останнім постійним місцем проживання. Громадяни, які мають право на позачергове одер­жання жилих приміщень, включаються до окремого списку осіб, що перебувають на квартирній черзі. Проте ця стаття закону не виконується. У сучасних умовах, коли державне житло не будується, фактично діти житлом не забезпечуються.

У той же час чинним законодавством не визначено порядок поста­новки на квартирний облік дітей, які не мали житла до влаштування на виховання в заклад чи в сім'ю. Ускладнює становище і той факт, що згідно зі статтею 32 Житлового кодексу громадяни самостійно здійс­нюють право на одержання жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду з настанням повноліття, тобто після до­сягнення вісімнадцятирічного віку. Не маючи родичів, власного житла, роботи, діти залишаються бездоглядними і соціально незахищеними.

Чинним законодавством передбачена можливість виселення з жи­лого приміщення батьків, якщо вони проживають спільно з дітьми, від­носно яких позбавлені батьківських прав, або існує зобов'язання судом провести обмін займаного приміщення па інше (Сімейний кодекс Укра­їни, стаття 167). На практиці це положення не застосовується: діти за­лишаються проживати разом з батьками, які пиячать, вживають нарко­тики, ведуть аморальний спосіб життя. На таких дітей не поширюються пільги щодо отримання позачергового житла, хоча фактично житлом вони не забезпечені.

Нормативно визначені гарантії забезпечення житловою площею ді­тей та молоді із числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, не виконуються державними органами вже протягом бага­тьох років. Так, за попередніми статистичними даними, наданими Міні­стерством України у справах сім'ї, молоді та спорту при обґрунтуванні Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, на початок 2005 р. потребувало житла більше 44 тис. молодих людей із числа ді­тей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, віком від 18 до 35 років.

Допомогу в тимчасовому забезпеченні житлом дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, й молоді із числа таких дітей покликані надавати соціальні гуртожитки, діяльність яких регулюється Типовим положенням про соціальний гуртожиток, затвердженим поста­новою Кабінету Міністрів України від 08.09.2005 р. № 878. Створення таких закладів передбачає тимчасове влаштування молоді із числа дітей-сиріт і лише розпочато в країні. У 2005 р. було створено 9 соціаль­них гуртожитків для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.