“Якщо твої плани розраховані на рік – сій жито,

якщо на десятиліття – саджай дерево,якщо на віки – виховуй дітей”

Народна мудрість

Виховати дитину – велике мистецтво, а сам процес виховання – це безперервна робота серця, розуму і волі батьків. Саме батьки є головною ланкою в особистісному розвитку своєї дитини, бо вони найчастіше спілкуються з нею. Якщо батьки добрі, чуйні, уважні до проблем дитини, то в такій сім’ї дитина росте в морально – емоційній атмосфері, яка позитивно впливає на її фізичний розвиток. Якщо ж навпаки, батьки ведуть аморальний спосіб життя, не прищеплюють змалечку дитині любов до праці, бо самі не виявляють бажання працювати, не говорять про повагу до інших людей, бо не знають про вищі людські цінності та ідеали, то який приклад для наслідування дитина отримує, спостерігаючи щоденно такий стиль поведінки ?

Проблема деградації сімейних цінностей в наш час займає особливе місце в як в Україні, так і в нашому місті. Можна побачити загрозливі тенденції занепаду родинного та сімейного життя, збільшення кількості розлучень та тимчасових форм співжиття (так званий “громадянський шлюб”). Це, в свою чергу, порушує проблеми, пов`язані з безвідповідальним ставленням молодих людей до створення сім’ї і неусвідомленням того, що основою подружнього життя є відповідальність за нове людське життя.

На обліку районного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді перебуває чимало сімей, які опинилися в складних життєвих обставинах. Працюючи з сім’ями різних категорій, працівникам РЦСССДМ, часто доводиться спостерігати сімейні ситуації, де батьки виявляються неготовими до виконання своїх обов’язків перед дітьми, неспроможні створити належні умови для повноцінного розвитку своєї дитини, та, навіть, коли власні діти стають «обузою» для батьків. Наприклад: мати, яка намагаючись влаштувати своє особисте життя, відмовляється виховувати свого малолітнього сина, бо він не вписується в її «нове життя»; маленька дівчинка, яка може опинитись в дитячому будинку, через те, що батько зловживає алкоголем і не цікавиться життям своєї дитини… І таких життєвих історій, на жаль, можна привести чимало…, аналізуючи їх, хочеться крикнути: “Дорослі, зупиніться! Не пропускайте жодної хвилини батьківського щастя, подивіться в очі своєї дитини—там ви побачите щирість, лагідність, і надію на світле майбутнє. Ви можете бути недосконалими батьками, але любити свою дитину, відчувати її , спілкуватися з нею, і прощати її помилки ви повинні в будь-якому випадку. Не руйнуйте світ дитячих мрій і казку дитинства і пам’ятайте, чим більше часу ви будете приділяти дитині, тим більше ласки і турботи ви отримаєте від неї у старості».